ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН

Ліричні сцени в 3-х діях

Музика Петра Ілліча Чайковського

Михайлівський Театр, Санкт Петербург / Росія


(1:29)

Режисер: Андрій Жолдак

Музичний керівник та диригент: Михаїл Татарніков

Художники-постановники: Моніка Пормале, Андрій Жолдак

Костюми: Maurenrol's

Художник по світлу: Ей Джей Вайссбард

Асистент режисера: Сергій Патраманський

Асистент музичного керівника: Олексій Ньяга

Асистент художників-постановників: Єлена Зикова

Асистент художника по світу: Памела Кантаторе

Хормейстер: Володимир Столповських

Продюсер: Александр Архіпов

 

 

Андрий Жолдак о замысле спектакля

Для меня в опере Чайковского «Евгений Онегин» есть три темы.

Первая тема — это линия Судьбы, с большой буквы. Каждый из нас имеет свою судьбу, и в данном случае, как мне кажется,судьба Татьяны, Онегина и вся эта история была предначертана свыше. В спектакле я попробую провести линию этой необратимости. Иногда мы хотим совершить определенные поступки, но наше внутреннее содержание не подчиняется этим импульсам. Любовь к Онегину, возникшая у Татьяны, подавляется не умом и не общей культурой ее поведения. Над Татьяной висит этот Рок, как над Иисусом, которому было суждено пройти путь на Голгофу. Это за пределами логики, за пределами контроля. Эту первое и самое важное для меня в этом спектакле.

Второе — мне очень интересно — хотя это будет достаточно скрыто — поставить спектакль о самом Чайковском, о его жизни. Линии Чайковского будут спрятаны мною в «Онегине», потому что я думаю, подобно Флоберу, Чайковский мог бы сказать: «Татьяна — это я». Те, кто знаком с его дневниками, знают, что в жизни Чайковского была очень глубокая любовь, знают, что он пережил в отношениях со своими близкими, знают о его переживаниях, его тоске. Читая во время сбора материала его письма, я был потрясен, насколько он был верен этому чувству, сколько лет он ждал, тосковал и сходил с ума по своей любви, когда их разлучила жизнь.

 К теме верности Татьяны — а она есть и у Пушкина, и у Чайковского — у сегодняшнего человека возникает много вопросов. Она живет с Греминым, она верна ему, но она его не любит. Почему она не поступает, как Анна Каренина у Толстого — не оставляет нелюбимого мужа, не сжигает все мосты? Татьяна для меня ключ к этой опере, потому что по-моему это почти физический образ Чайковского, который был невероятно верен каким-то важным чувствам внутри себя.

В-третьих, сама музыка этой оперы настолько эротична! Как большой темный лес, в котором только что прошел дождь и остался на листве деревьев. То есть все это очень влажно, вся музыка пропитана этой влагой, эротизмом, нежностью. Она невероятно возбудительна. И это свойство музыки я бы тоже очень хотел передать в спектакле.

 Я известен своим радикализмом в работе с материалом, но в данном случае мне бы хотелось себя сдержать, сделать не вопреки — что я очень люблю — а попробовать быть очень внимательным к психологическим мотивациям первоисточника. Мне хочется сделать тонкий психологический спектакль, но с отблесками дыхания Ван Гога и Рабле.

 

 

Лібретто композитора разом з К. С. Шиловським за однойменним романом у віршах Олександра Пушкіна

Синопсис

Дія перша

Картина перша.У розмірене, таке буденне життя Ларіних приїзд Ленського і Онєгіна вносить сум'яття. Усі з хвилюванням і цікавістю зустрічають Онєгіна, який неза­довго перед цим приїхав з Петербурга. Ленський, романтично-піднесений поет, наречений Ольги, знову освідчується їй в коханні. Онєгін здивований вибором свого друга. Особисто він обрав би старшу сестру. В душі Татьяни неспо­дівана зустріч народжує незнане їй раніше почуття.

Картина друга.Татьяна не може приховати свої палкі почуття і розповідає про це няні. Але чим може допомогти їй добра няня? У пориві щирого кохання Татьяна наважується написати листа Онєгіну. В листі-сповіді розкривається бентежна, сповнена чистоти і піднесеності душа дівчини. Тепер доля Татьяни — в руках Онєгіна.

Картина третя.У саду, під пісні дівчат, які збирають ягоди, відбувається розмова Онєгіна з Татьяною. Лист дівчини не залишив його байдужим, але Євгеній не здатний відповісти на її почуття.

Дія друга

Картина четверта.У будинку Ларіних святкують іменини Татьяни. Провінційні звички, старомодні наряди, пересуди — все це дратує Онєгіна. З нудьги, щоб допекти Ленсь­кому, який умовив друга приїхати на бал, Онєгін ви­рішує трохи позалицятися до Ольги. Жарт призводить до розриву.

Картина п'ята.Морозним ранком має відбутися дуель. Важкі пе­редчуття гнітять Ленського. І він, і Онєгін на якусь мить згадують минулі дні, свою дружбу, усвідомлю­ючи всю безглуздість того, що відбувається. Але жоден з них не хоче зробити перший крок до прими­рення.

Дія третя

Картина шоста.На петербурзькому великосвітському балу Онєгін, що тільки-но повернувся з тривалих мандрів, зустрі­чає Татьяну. У знатній великосвітській дамі, дружині його вельможного друга Греміна, важко впізнати наївну провінційну дівчину. Онєгін вражений її шляхетністю, незалежністю і байдужістю до нього. В ньому спалахує пристрасне й нестерпне почуття.

Картина сьома.Не витримавши внутрішніх переживань, Онєгін їде до Греміних. Княгиню він застав одну. Він хоче їй освідчитись в коханні. Обоє усвідомлюють, яке щастя могло б чекати на них. Але минулого не повернути. Вибір зроблений і нічого не можна змінити. Татьяна рішуче обриває щасливі мрії, залишаючи Онєгіна у стані повної самотності.

2012

— фото


49

 
РЕЖИСЕРВИСТАВИМАЙСТЕР-КЛАСИПРЕСАНОВИНИКонтакт

Copyright (c) 2010 Свобода Жолдак Театр. All rights reserved.

Создание сайта — Attracti